CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Первая книга царств

Глава 14

1 И тогда Ионафан, сын Саула, сказал своему слуге-оруженосцу: «Давай переберемся на ту сторону ущелья, к филистимской страже». Но отцу своему он об этом не сказал.

2 Саул тогда находился на окраине Гивы, под гранатовым деревом, что в Мигроне. Народу с ним было около шестисот человек,

3 среди них — Ахия, сын Ахитува, брата того самого Ихавода, чьим отцом был Финеес, а дедом — Илий, священник в Силоме, носивший эфод. Народ не знал, куда отправился Ионафан.

4 С обеих сторон ущелья, через которое Ионафан решил перебраться к филистимской страже, были острые скалы; одна из них называлась Боцец, а другая — Сенне.

5 Одна скала возвышалась с северной стороны, со стороны Михмаса, другая — с южной, со стороны Гивы.

6 Ионафан сказал слуге-оруженосцу: «Давай подберемся к дозору этих необрезанных. Может быть, ГОСПОДЬ будет за нас, ведь ГОСПОДЬ волен даровать победу любому отряду — и большому, и малому».

7 «Делай, что сочтешь нужным, — ответил оруженосец, — решай, а я буду с тобой, куда бы ты ни пошел».

8 Ионафан сказал: «Мы отправимся к ним открыто.

9 Если они скажут: „Подождите, мы сами к вам подойдем!“ — мы будем стоять внизу и не поднимемся к ним.

10 Но если они скажут: „Идите к нам!“ — мы тут же поднимемся, это будет знаком, что ГОСПОДЬ предал их в наши руки».

11 Когда они вдвоем показались филистимской страже, те стали говорить: «Вот и евреи вылезают из нор, в которых прятались!»

12 А стоявшие на страже кричали Ионафану и его оруженосцу: «Поднимайтесь сюда, мы вам кое-что расскажем!» Ионафан приказал своему оруженосцу: «Теперь следуй за мной, ГОСПОДЬ предал их в руки Израиля!»

13 Ионафан взобрался на гору, цепляясь руками и ногами, а следом за ним — и оруженосец. Ионафан стал разить филистимлян, а оруженосец добивал их.

14 В том первом бою Ионафан со своим оруженосцем убили около двадцати человек на поле размером с половину участка, какой вспахивает за день пара волов.

15 И всё войско филистимлян пришло в смятение: испугались воины в полевом стане, дозоры и основные отряды. Земля затряслась, их охватил ужас, посланный Богом.

16 Дозорные Саула в Гиве Вениаминовой увидели, что полчище врагов тает, разбегаясь во все стороны.

17 Саул приказал народу, что был с ним: «Сделайте перекличку и посмотрите, кого из наших нет». Они построились и в перекличке недосчитались Ионафана с оруженосцем.

18 Саул велел Ахие: «Принеси ковчег Божий» (в то время ковчег Божий был с израильтянами).

19 Но пока Саул говорил со священником, смятение всё сильнее охватывало стан филистимлян. И тогда Саул, сказав священнику: «Ничего не предпринимай»,

20 созвал на битву весь народ, что был с ним. Филистимляне тем временем стали разить мечами друг друга, так велико было их смятение.

21 Видя это, те евреи, что прежде были заодно с филистимлянами и сопровождали их в походе, перешли на сторону израильтян, что были с Саулом и Ионафаном.

22 Услышав, что филистимляне бегут, все израильтяне, прятавшиеся по Ефремову нагорью, погнались за ними и вступили в сражение.

23 В тот день ГОСПОДЬ даровал Израилю победу, а сражение дошло до самого Бет-Авена.

24 Израильтяне были изнурены битвой, но Саул наложил на народ заклятие: «Проклят тот, кто вкусит еды до вечера, пока я не отомщу своим врагам!» И никто ничего не ел.

25 В зарослях, через которые проходило войско, на земле был мед.

26 Все, проходя через эти заросли, видели текущий мед, но никто его не коснулся, не поднес руки ко рту, опасаясь проклятия.

27 Только Ионафан не слышал, как отец наложил на народ заклятие; он протянул посох, который держал в руке, обмакнул его в соты и поднес ко рту, поел — и взор его просветлел.

28 Кто-то из народа ему заметил: «Отец твой наложил на народ заклятие: мол, проклят тот, кто вкусит еды до вечера, и потому народ изнурен».

29 Ионафан ответил: «Отец зря смутил народ. Смотри, как просветлел мой взор, когда я съел немного этого меда.

30 Если бы народ сегодня подкрепился захваченной у врагов добычей — насколько больший урон он бы нанес филистимлянам!»

31 В тот день филистимлян разили от Михмаса до Аялона, и народ был совершенно изнурен.

32 Вечером народ кинулся на добычу: люди хватали овец, коров, телят, резали их на земле и ели прямо с кровью.

33 Саулу сообщили: «Народ грешит против ГОСПОДА — ест с кровью». «Отступники! — воскликнул он. — Прикатите мне сейчас большой камень».

34 Затем Саул приказал: «Идите сейчас же ко всем и скажите людям: пусть каждый приводит сюда ко мне своего быка и свою овцу, пусть режут их здесь и едят. Так вы будете есть без крови, не греша против ГОСПОДА». И стал каждый в ту ночь приводить туда своего быка, там их и резали.

35 Саул устроил там жертвенник ГОСПОДУ — это был первый жертвенник ГОСПОДУ, который он поставил.

36 Затем Саул сказал: «Догоним филистимлян сегодня же ночью, нападем на них до утренней зари, никого не оставим в живых!» Люди отвечали: «Делай, что сочтешь нужным!» А священник сказал: «Давай обратимся к Богу».

37 Саул спросил у Бога: «Идти ли мне на филистимлян, предашь ли Ты их в руки Израиля?» Но Бог не ответил ему тогда.

38 Саул велел: «Пусть подойдут все начальники народа, мы дознаемся, что за грех произошел сегодня.

39 Жив ГОСПОДЬ, Спаситель Израиля: будь виновен даже мой сын Ионафан, он будет казнен!» Но никто из народа не отвечал ему.

40 Тогда он велел всем израильтянам: «Встаньте по одну сторону, а я со своим сыном Ионафаном — по другую». Народ ответил Саулу: «Делай, что сочтешь нужным!»

41 Саул попросил ГОСПОДА, Бога Израилева, указать виновного, и жребий указал на Ионафана и Саула, а народ был оправдан.

42 Тогда Саул сказал: «Пусть жребий укажет, кто виновен — я или сын мой Ионафан». Жребий указал на Ионафана.

43 Саул спросил Ионафана: «Расскажи мне, что ты сделал?» Ионафан признался: «Я отведал немного меда с конца своего посоха, и за это теперь меня казнят?»

44 Саул отозвался: «Пусть так-то и эдак поступит со мной Бог и добавит к тому еще, если тебя, Ионафан, не казнят!»

45 А народ отвечал Саулу: «Казнить Ионафана — того, кто принес Израилю эту великую победу?! Не бывать тому! Жив ГОСПОДЬ, ни один волос не упадет с головы его на землю! Ведь он действовал сегодня по воле Божьей». Так народ спас Ионафана от смерти.

46 Саул прекратил преследовать филистимлян, и филистимляне возвратились к себе.

47 Саул упрочил свою царскую власть над Израилем. Он воевал с врагами по всей округе: с Моавом, с аммонитянами, с Эдомом, с царями Цовы, с филистимлянами — и, с кем бы ни выходил на бой, оставался невредим.

48 Он собрал войско, разбил амалекитян и спас Израиль от разорения.

49 Сыновьями Саула были Ионафан, Ишви и Малкишуа. Были у него и две дочери: старшую звали Мерав, младшую — Михаль.

50 Жену Саула звали Ахиноам, дочь Ахимааца. Военачальника его звали Авнер, сын Нера, который был дядей Саула:

51 Киш, отец Саула, и Нер, отец Авнера, были сыновьями Авиэля.

52 Во время правления Саула продолжалась жестокая война с филистимлянами. Всякий раз, когда Саул видел достойного человека, могучего воина, он брал его к себе на службу.

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

Первая книга царств

Глава 14

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 И тогда Ионафан, сын Саула, сказал своему слуге-оруженосцу: «Давай переберемся на ту сторону ущелья, к филистимской страже». Но отцу своему он об этом не сказал.

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 Саул тогда находился на окраине Гивы, под гранатовым деревом, что в Мигроне. Народу с ним было около шестисот человек,

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 среди них — Ахия, сын Ахитува, брата того самого Ихавода, чьим отцом был Финеес, а дедом — Илий, священник в Силоме, носивший эфод. Народ не знал, куда отправился Ионафан.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 С обеих сторон ущелья, через которое Ионафан решил перебраться к филистимской страже, были острые скалы; одна из них называлась Боцец, а другая — Сенне.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Одна скала возвышалась с северной стороны, со стороны Михмаса, другая — с южной, со стороны Гивы.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 Ионафан сказал слуге-оруженосцу: «Давай подберемся к дозору этих необрезанных. Может быть, ГОСПОДЬ будет за нас, ведь ГОСПОДЬ волен даровать победу любому отряду — и большому, и малому».

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 «Делай, что сочтешь нужным, — ответил оруженосец, — решай, а я буду с тобой, куда бы ты ни пошел».

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 Ионафан сказал: «Мы отправимся к ним открыто.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 Если они скажут: „Подождите, мы сами к вам подойдем!“ — мы будем стоять внизу и не поднимемся к ним.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 Но если они скажут: „Идите к нам!“ — мы тут же поднимемся, это будет знаком, что ГОСПОДЬ предал их в наши руки».

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 Когда они вдвоем показались филистимской страже, те стали говорить: «Вот и евреи вылезают из нор, в которых прятались!»

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 А стоявшие на страже кричали Ионафану и его оруженосцу: «Поднимайтесь сюда, мы вам кое-что расскажем!» Ионафан приказал своему оруженосцу: «Теперь следуй за мной, ГОСПОДЬ предал их в руки Израиля!»

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 Ионафан взобрался на гору, цепляясь руками и ногами, а следом за ним — и оруженосец. Ионафан стал разить филистимлян, а оруженосец добивал их.

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 В том первом бою Ионафан со своим оруженосцем убили около двадцати человек на поле размером с половину участка, какой вспахивает за день пара волов.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 И всё войско филистимлян пришло в смятение: испугались воины в полевом стане, дозоры и основные отряды. Земля затряслась, их охватил ужас, посланный Богом.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 Дозорные Саула в Гиве Вениаминовой увидели, что полчище врагов тает, разбегаясь во все стороны.

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 Саул приказал народу, что был с ним: «Сделайте перекличку и посмотрите, кого из наших нет». Они построились и в перекличке недосчитались Ионафана с оруженосцем.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 Саул велел Ахие: «Принеси ковчег Божий» (в то время ковчег Божий был с израильтянами).

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 Но пока Саул говорил со священником, смятение всё сильнее охватывало стан филистимлян. И тогда Саул, сказав священнику: «Ничего не предпринимай»,

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 созвал на битву весь народ, что был с ним. Филистимляне тем временем стали разить мечами друг друга, так велико было их смятение.

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 Видя это, те евреи, что прежде были заодно с филистимлянами и сопровождали их в походе, перешли на сторону израильтян, что были с Саулом и Ионафаном.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 Услышав, что филистимляне бегут, все израильтяне, прятавшиеся по Ефремову нагорью, погнались за ними и вступили в сражение.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 В тот день ГОСПОДЬ даровал Израилю победу, а сражение дошло до самого Бет-Авена.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Израильтяне были изнурены битвой, но Саул наложил на народ заклятие: «Проклят тот, кто вкусит еды до вечера, пока я не отомщу своим врагам!» И никто ничего не ел.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 В зарослях, через которые проходило войско, на земле был мед.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 Все, проходя через эти заросли, видели текущий мед, но никто его не коснулся, не поднес руки ко рту, опасаясь проклятия.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 Только Ионафан не слышал, как отец наложил на народ заклятие; он протянул посох, который держал в руке, обмакнул его в соты и поднес ко рту, поел — и взор его просветлел.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 Кто-то из народа ему заметил: «Отец твой наложил на народ заклятие: мол, проклят тот, кто вкусит еды до вечера, и потому народ изнурен».

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 Ионафан ответил: «Отец зря смутил народ. Смотри, как просветлел мой взор, когда я съел немного этого меда.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 Если бы народ сегодня подкрепился захваченной у врагов добычей — насколько больший урон он бы нанес филистимлянам!»

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 В тот день филистимлян разили от Михмаса до Аялона, и народ был совершенно изнурен.

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 Вечером народ кинулся на добычу: люди хватали овец, коров, телят, резали их на земле и ели прямо с кровью.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 Саулу сообщили: «Народ грешит против ГОСПОДА — ест с кровью». «Отступники! — воскликнул он. — Прикатите мне сейчас большой камень».

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 Затем Саул приказал: «Идите сейчас же ко всем и скажите людям: пусть каждый приводит сюда ко мне своего быка и свою овцу, пусть режут их здесь и едят. Так вы будете есть без крови, не греша против ГОСПОДА». И стал каждый в ту ночь приводить туда своего быка, там их и резали.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 Саул устроил там жертвенник ГОСПОДУ — это был первый жертвенник ГОСПОДУ, который он поставил.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 Затем Саул сказал: «Догоним филистимлян сегодня же ночью, нападем на них до утренней зари, никого не оставим в живых!» Люди отвечали: «Делай, что сочтешь нужным!» А священник сказал: «Давай обратимся к Богу».

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 Саул спросил у Бога: «Идти ли мне на филистимлян, предашь ли Ты их в руки Израиля?» Но Бог не ответил ему тогда.

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 Саул велел: «Пусть подойдут все начальники народа, мы дознаемся, что за грех произошел сегодня.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 Жив ГОСПОДЬ, Спаситель Израиля: будь виновен даже мой сын Ионафан, он будет казнен!» Но никто из народа не отвечал ему.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 Тогда он велел всем израильтянам: «Встаньте по одну сторону, а я со своим сыном Ионафаном — по другую». Народ ответил Саулу: «Делай, что сочтешь нужным!»

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 Саул попросил ГОСПОДА, Бога Израилева, указать виновного, и жребий указал на Ионафана и Саула, а народ был оправдан.

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 Тогда Саул сказал: «Пусть жребий укажет, кто виновен — я или сын мой Ионафан». Жребий указал на Ионафана.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 Саул спросил Ионафана: «Расскажи мне, что ты сделал?» Ионафан признался: «Я отведал немного меда с конца своего посоха, и за это теперь меня казнят?»

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 Саул отозвался: «Пусть так-то и эдак поступит со мной Бог и добавит к тому еще, если тебя, Ионафан, не казнят!»

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 А народ отвечал Саулу: «Казнить Ионафана — того, кто принес Израилю эту великую победу?! Не бывать тому! Жив ГОСПОДЬ, ни один волос не упадет с головы его на землю! Ведь он действовал сегодня по воле Божьей». Так народ спас Ионафана от смерти.

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 Саул прекратил преследовать филистимлян, и филистимляне возвратились к себе.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 Саул упрочил свою царскую власть над Израилем. Он воевал с врагами по всей округе: с Моавом, с аммонитянами, с Эдомом, с царями Цовы, с филистимлянами — и, с кем бы ни выходил на бой, оставался невредим.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 Он собрал войско, разбил амалекитян и спас Израиль от разорения.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 Сыновьями Саула были Ионафан, Ишви и Малкишуа. Были у него и две дочери: старшую звали Мерав, младшую — Михаль.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 Жену Саула звали Ахиноам, дочь Ахимааца. Военачальника его звали Авнер, сын Нера, который был дядей Саула:

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 Киш, отец Саула, и Нер, отец Авнера, были сыновьями Авиэля.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 Во время правления Саула продолжалась жестокая война с филистимлянами. Всякий раз, когда Саул видел достойного человека, могучего воина, он брал его к себе на службу.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

1.0x